Pinky schooner GLAD TIDINGS 1937
Розпаковка коробки та процес будівництва моделі (model) Pinky schooner GLAD TIDINGS (1937) від американського виробника MODEL SHIPWAYS. Ділюся власними враженнями та результатами...
-
Describe your image here.
-
Describe your image here.
-
Describe your image here.
-
Describe your image here.
-
Describe your image here.
-
Describe your image here.
-
Describe your image here.
-
Describe your image here.
-
Describe your image here.
-
Describe your image here.
-
Describe your image here.
-
Describe your image here.
-
Describe your image here.
РОЗПАКОВКА КОРОБКИ
Велику синю коробку я отримала в подарунок на своє перше різдво в США. Чоловік зробив мені подарунок у вигляді чергового КІТа зі шхуною (він мріє про справжню власну шхуну) - це він ще не знав, що його наступним подарунком на різдво - стане модель з цього набору))) Як раз подарую те про що він мріє...
А взагалі, я вражена від набору, зовсім інший підхід і дуже багато матеріалу - жодного вільного місця в коробці, тобто повітря тут не продають...
ПРОЦЕС БУДІВНИЦТВА:
Кіль шхуни був закладений на початку 2020 року. Весь набір складається з дерев'яних заготовок, тільки болванки шпангоутів вирізані лазером з фанери. Основна маса заготовок зроблена з басвуд - це дерево дуже легко обробляеться - схоже на липу але міцніше. Вся ідея набору полягає в тому що моделіст будує вітрильник за принципом , як його будували на справжній верфі. В коробці дуже багато рейок різного калібру і з них необхідно самостійно виготовляти деталі. З детальною інструкціює і велитенськими кресленнями - це робити дуже легко. Той хто підготував цей КІТ - проробив колосальну підготовчу роботу для моделістів. Я просто тепер отримую задоволення від будівництва.
Перед початком обшивки, я додатково підсилила кіль в місці де буду встановлювати шпильку для встановлення моделі на стенд. Обшивка корпусу одинарна для полегшення в комплекті є схема, як завужувати рейки та де влаштовувати замки. Я використала металеві шпильки зі швеного магазину для приклеювання дощок. Їх потім демонтую і зашпаклюю отвори. Тут я вирішила порушити технологію і спочатку зробити обшивку, а потім встановлювати кіль. Бо так легше і швидше обшивати та зручніше малкувати корпус.
Після видалення ціяхів та малковки - кіль ідевльно став на місце - я його тільки трохи підмалкувала вздовж ахтерштевня та форштевня. На цьому етапі я просверлила корпус для встановлення шпильки та зробила тимчасову робочу підставку для моделі. Та вирішила спростити конструкцію рубок шхуни - так легше витримати погиб та обшити набагато швидше рейками.
Дейдвуд також вирізаний лазером з басвуду,тому він так само став на місце як влитий. Після чого я змогла зашпаклювати корпус - використала двухкомпонентну фінішну шпаклівку (яку зазвичай використовують для автомобілів).
Фарбувати вирішила аерозольними акриловими фарбами з фінішним покриттям матовим лаком. Це мій перший досвід з фарбованими моделями (сподіваюся що і останній, тому не поспішала одразу бігти і купувати аерограф) Грунтовку обрала сірого кольору, так як вона ідеально підхоть під всі мої відтінки.
Додатково вирішила влаштувати настил в каютах і зафарбувала чорним, бо хочу зробити з'ємними всі люки - тому треба було замаскувати внуьрішню частинк моделі. Також цей настил додатково добре фіксує положення рубок.
І тут почалося... Пофарбувала - помалкувала, знов пофарбувала - знову помалкувала (мабуть це можна робити безкінечно доки отримаєш ідеальну поверхню) - збилась з ліку скілики разів я наносила перший основний жовтий колір але одного балончика мені не вистачоло. Я використала ніжний жовтий лимонний колір (citron), як основний і вже на нього наносила чорний (black) та червноний колір (pimento). Також одразу пофарбувала ватервейс в матовий білий і одразу вкрила корпус лаком так як фарба дуже легко пошкоджується. На всі ці танці та присідання з фарбою в мене пішло 4 місяці, знімаю капелюх перед моделістами, які займаються фарбованими моделями і зокрема пластиковими наборами...
Додатково я придбала глибокий сірий колір (deep gray) для надбудов шхуни. Вони будуть встановлюватися після влаштування палубного настилу. Так буде легше малкувати настил і виконувати імітацію гвоздювання. До речі я вирішила замини басвуд з набору на грушу. Та деякі деталі люків, що не будуть фарбуватися - теж буду робити з груші і вкривати маслом. Просто тому що вона мені більше подобається ніж блідий колір бaсвуду. Після цього зможу зайнятися фальшбортом...
Встановивши рубки на суху - почала приклеювати дошки зазделегідь підігнаного настилу палуби на ПВА підфарбований чорною фарбою, щоб виділити і підкреслити шви (але не приклеюючи їх до рубок). Після чого зняла рубки і вишліфувала палубу крупною шліфшкуркою №150. Цвяхи зімітувала за допомогою ціаноакрілового клею. Просто розмітивши і просверливши отвори діамеиром 0,35 мм - залила їх клеєм і вишкурила палубу вдруге (спочатку грубою шкуркою №150, а потім начисто №400). Ціаноакріл додатково проявив шви і зробив їх чітктими. Також виготовила шпігат в кокпіті, який зображений на кресленнях але відсутній в наборі. Для фінішу використала тунгову олію в два шари.
Після великого фарбування, нарешті почалася найцікавіша робота. Першими в руки потрапили діжки - я їх трохи модифікувала. А саме: зрізала імітацію кілець і виготовила нові з пофарбованого паперу. Вони вияавилися букові - тому я їх тонувала за допомогою тонуючої олії (кольору горіх).
Після чого взялася за фальш-борт. Трохи дивний підхід у виробника до його виготовлення - скажімо не стандартний, як решта! Як для набору для початківців - цей варіант може виявитися занадто складним. На кресленнях приведений кут нахилу для кожного топтімберса, тобто треба ідеально точно вклеїти кожен і після чого готовий фальшборт повинен ідеально стати на місце... Як на мене це дуже нудно і занадто довго (та і скдадно потім буде фарбуівати фальш-борт на моделі). Тому я його зробила з'ємним! Встановивши всі топтімберси насуху, а потім за допомогою 3 шаблонів (фальш-бімсів) приклеїла фальш-борт. Що дозволило потім його легко зняти і пофарбувати. Потім так само легко вклеїла вже готовий фальш-борт на місце!
До встановлення планширя, також було логічно встановити одразу деякі елементи рангоуту і такелажу...
Вже з готовими бортами - почала істановлювати утки, кранбалки. Виготовила кришку гальюна з груші та зробила робочі петлі, якщо я вже почала робити рухомі елементи на иоделі, то продовжую в цьму стилі і далі. Так і румпель теж можна зафіксувати на потрвбний курс... Також на цьому етапі встановила з латуні залізні накладки на планширі під якорі і елементи стоячого такелажу. Після чого вирішила покрити модель матовим лаком, щоб випадково не пошкодити фарбу на планширі чи фальш-борті. Для цього повністю ізолювала палубу і всі елементи надбудов, включно з кришкою гальюну за допомогою малярної стрічки і використала аерозольний лак. Дерев'яні елементи такі як румпель, утки та решту - покрила тонуючою олією з відтінком горіха, щоб виділялися на фоні грушевої палуби.
Всі ці процеси як завжди я знімала на відео, щоб продемонмтрувати вам всі етапи в деталях. Якщо вам сподобалося відео і ви знайшли корисну інформацію - ставте лайк і я буду продовжувати знімати далі. Підписуйтесь на канал, щоб не пропустити наступні випуски!
Рангут виявився досить цікавим у процесі виготовлення, хоча і не таким легким як здалося на перший погляд. Це якщо робити не за спрощеним варіантом але і обох запропонованих варіантах в інструкціїї - для рангоуту невистачає матеріалів. Римів вистачило тільки на гафелі і гіки, латунні смужки теж скінчилися на цьому етапі. В наборі взагалі відсутній матеріал для мідних обшивок щогл. Добре що в мене є запас мідної фольги товщиною 0,033 мм...
Всі фарбовані частини я вкрила шаром матового лаку, а дерево вирішила тонувати тіковим маслом в 2 шари.
Встановлення бушпріту:
Схема такелажу досить детальна - питань не виникає. Єдине що я зробила - це повністю замінила нитки для такелажу. Та довелося перервхувати діаметри, бо в наборі вони обмежені і іноді не відповідають дійсності. Наприклад не можуть бути ванти бушпріта (їх ще називають бакштаги бушпріта) тогож діаметру що і сезні. Тільки й того що різного кольору. Я виrкористала наступні діаметри канатів: cезні бушприта (gaskets) - Ø 0,30 мм, ванти бушпріта (bowsprit shrouds) - Ø 0,52 мм, перти (footrope) - Ø 0,60 мм...
Ванти:
Встановлення вант, я почала з виготовила вант-путенсів. На два з яких мені не вистачило латуні з набору і довелося самостійно нарізати смужки металу. Для самих вант я використала канати діаметром 0,65 мм та 0,25 мм - для талрепів. Бензелі зроблуні з канатів 0,20 мм. Звісно сегарси краще не забути встановити до того як натягувати ванти, щоб не довелося їх потім зрізати і натягувати заново. Сегврси вирізані лазером з фанери - тому я намагалася замаскувати зріз під тонуючою олією (горіх). Опорна лата виготовлена з латунної проволрки Ø 1,00 мм.
Штаги:
До початку натягування штагів, було попередньо обв'язано та встановлено блоки побіжного такелажу (гарделі та дірікфали). Обклетнювала огони та натягла штаги. Я використала канат Ø 0,65 мм для штагу між щоглами та Ø 0,70 мм для фор-штагу, який плавно переходить в ватер-штаг.
Як завжди все детально зняла на відео, щоб продемонструвати всі процеси в деталях крупним планом...
Вітрила:
На мою думку кожна модель вітрильника повинна мати вітрила, тому варіант встановлення тільки рангоуту як запропоновано в інструкції - одразу відкинула. Тканина навіть не входить в набір - тому для вітрил я обрала сорочкову стречову тканину бежевого кольору. Але і цього мені здалося замало і я ще додатково пофарбувала заготовки вітрил бітумним лаком, розведеним скіпідаром. В такому крупному масштабі я вирішила повністю шити вітрила як справжні, тобто зшивати полотна та нашивати рифбанти і посилення, як на справжніх...
Ручної роботи виявилося ще більше ніж на швейній машинці. Спочатку я проклеїла прострочені шви на машинці за допомогою циакрінового клею і обрізала всі краї. Та пришила ліктроси до цих швів. Потім встановила риф-сезні та прив'язала бонет...
Для надування вітрил, я використала картопляний крохмаьґль. Попередньо розтягнувши вітрила по шаблону, добре просочувала полотна круто завареним крохмалем, потім накривала бавовняною ганчіркою (стара футболка), щоб вана увібрала зайвий кпрхмаль і ставила вантаж для видування пузатості вітрил (в цьому випадку я використала важкий цукор). В такому положенні тримала 24 години, після висихання невидима плівка кромалю міцно тримає форму. Цей метод дуже зручний тим, що якщо ви припустилися помилки при формуванні (надуванні) окремо від судна - це легко можна випрввити потім за допомогою чистої води та фену для волосся. Чим я і зкорисьалася пвсля встановдення всього побіжного такелажу. На вітрилах з'явилися заломи шкотових кутів та готовне вітрило чомусь вигнулось в протилежний бік. Але при розмочуванні плівки крохмалю, головне це робити частково, бо можна повнісью втратити пузатість - а фену не вистачить потужності достатньо видути заново форму наповненого свіжим вітром вітрила...
Побіжний такелаж:
Мабуть найцікавіша частина процесу будівництва вітрильника - встановлення вітрил і проведення такелажу. Прийнаймні я отримую від цього найбільше задоволення. Канати звісно виготовдені самостійно. Також я замінила всі блоки на лазерні від українського виробника "Корабел". Саме розведення такелажу виконане повністю за кресленнями з набору.
Якорі.
В комплекті ідуть литі заготовки для яких необхідно виготовити дерев'яні штоки. Їх я зробила з груші і вкрила тіковим маслом. Також самостійно виготовила якорні троси з попередньо скручених канатів. В результаті втйшов справжній кабельної скрутки трос, якій з зусиллям вдалося обернути навколо брашпілю, прямо як справжній...
Усього на будівництво цієї моделі я витратила 10 місяців або 1800 годин. І тепер можу показти вам повний відео-журнал процесу за 20 хвилин...